Завтра – річниця «Волинської трагедії»: чому варто пам’ятати


Становлення добросусідських українсько-польських відносин відбувається в умовах достатньо болісного процесу переосмислення питань спільної історії з боку обох держав. Історична спадщина України і Польщі містить як моменти тісної взаємодії, так і часи жорсткого протиборства. Однією з кривавих сторінок в історії є міжетнічна драма 1943 року, названа згодом Волинською трагедією в Україні, натомість у Польщі – Волинською різнею. Об этом сообщает micto.in.ua со ссылкой на СМИ.

Тема протистояння на Волині 1943-1944 років, попри значні зусилля України та Польщі у питаннях примирення, залишається однією з найбільш чутливих та дискусійних в історії двосторонніх відносин. Значна частина небайдужих до цієї теми громадян, неурядових організацій по обидва боки кордону залишається при своїй оцінці причин та перебігу тих подій.

Апогеєм ненависті між українцями й поляками став 1943 рік, один із страшних епізодів якого увійшов в історію з назвою «Волинська трагедія» (у польській історіографії – «Волинська різанина»).

Це були обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Метою УПА було бажання попередити можливі претензії поляків на ці землі після вигнання нацистів. АК, у свою чергу, не менш рішуче прагнула зберегти контроль над землями, які раніше входили до складу Польщі.

11 липня в Україні відзначають День пам’яті жертв страшної трагедії, у Польщі ж це – національний день пам’ять жертв «геноциду ОУН-УПА».

З польського боку – це «геноцид», а геноцид відповідальність однієї сторони, а страждання – іншої. Згідно із польськими концепціями, які зараз набувають популярності, українці були тільки серед тих, що вбивали, а поляки тільки серед тих, кого вбивали. Як зауважував В’ятрович, українські, польські, радянські документи свідчать, що поділити жертв і катів в цьому конфлікті за національною ознакою абсолютно неможливо. Були акції, під час яких вбивали як польське цивільне населення, так і українське. Невід’ємним елементом цієї війни є власне воєнні злочини: масове вбивство цивільного населення було з обох боків..

«Волинська трагедія» викликала і продовжує викликати значний суспільний резонанс, контроверсійні оцінки і тлумачення у громадсько-політичному житті обох держав і народів. “Різня”, “геноцид”: конфлікт між двома народами у воєнний час під різними назвами вже давно вийшов з рамок наукових фахових дискусій й став предметом та засобом маніпуляцій політиків і медіа.

Прикладом цього є прийняття скандального «антибандерівського» закону у 2018 року в Польщі. Згідно з ним передбачалося кримінальне покарання за «заперечення злочинів українських націоналістів» в період Другої світової війни, за використання символіки ОУН-УПА, за заперечення геноциду польського народу на Волині та за підтримку ідей Степана Бандери. Тих, хто провинився, чекав штраф або тюремне ув’язнення на термін до трьох років . Саме цей закон викликав найбільший резонанс у світі, але був скасований через рік польським Конституційним судом.

Отже, за цю криваву сторінку в історії доведеться ще довго вибачатися як українцям, так і полякам. Адже це була взаємна боротьба, у якій були і взаємні злочини, а це означає, що нам потрібне взаємне примирення. На жаль, з польського боку домінує думка, що це було одностороннє знищення польського населення, через що має бути одностороннє засудження української сторони. Насправді ж, події ще будуть досліджуватися десятиліттями, а думки різнитимуться віками, проте криваві уроки «Волинської трагедії» мусять стати пересторогою для майбутніх поколінь.


Джерело статті: “https://pravda.lutsk.ua/zavtra-richnytsia-volynskoi-trahedii-chomu-varto-pam-iataty/”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя